Нака́зи про війну

¹ Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського кра́ю.

² І станеться, коли ви приступите до бо́ю, то піді́йде священик і буде промовляти до народу,

³ та й скаже до них: „Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бо́ю проти ваших ворогів. Нехай не зм'якне серце ваше, — не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх,

⁴ бо Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!“

⁵ А урядники будуть промовляти до народу, говорячи: „Хто є тут такий, що збудував нови́й дім, та не справив обряду поно́вин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поно́вин.

⁶ І хто є тут такий, що засадив виноградинка та не користався ним?¹ Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним.

1. Гебрейське lo chillelo „не зробив його світським“; згідно з 3 М. 19. 23-25 новопосаджене рахується Божим, і тільки, п'ятого року, по узаконенні, господар може їсти плоди його.

⁷ А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її“.

⁸ І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: „Хто є тут такий, що лякли́вий та м'якосе́рдий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розсла́бив він серця́ братів своїх, як є серце його“.

⁹ І станеться, коли урядники закінча́ть промовляти до народу, то призначать зверхників для військо́вих відділів на чоло́ народу.

¹⁰ Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир.

¹¹ І станеться, якщо воно відповість тобі: „Мир“, і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі.

¹² А якщо воно не зами́рить з тобою, і буде прова́дити з тобою війну, то обло́жиш його.

¹³ І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча.

¹⁴ Тільки жіно́к, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здо́бич його забере́ш собі, і будеш ти їсти здо́бич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій.

¹⁵ Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів.

¹⁶ Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жодної душі,

¹⁷ бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеяннна, і Періззеянина, і Хіввеянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій,

¹⁸ щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидо́ти, що робили вони богам своїм, бо тоді́ згрішите́ ви перед Господом, Богом своїм.

¹⁹ Коли будеш обляга́ти місто багато днів, щоб воювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його де́рева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де́рево — то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложеного міста?

²⁰ Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітне́ш, і будеш будувати з ньо́го речі обляга́ння проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його.