Праба́тьківський гріх

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева ра́ю?“

² І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти,

³ але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“.

⁴ І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете!

⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“.

⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв.

⁷ І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

Божий присуд і обі́тниця Спасителя

⁸ І почули вони голос Господа Бога, що по ра́ю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“

¹⁰ А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“.

¹¹ І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“

¹² А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“.

¹³ Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“.

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: „За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя.

¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“.

¹⁶ До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“.

¹⁷ І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя.

¹⁸ Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

¹⁹ У поті свойо́го лиця¹ ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.

1. Гебрейське ap визначає найперше „ніс“, а також „лице“. Від тяжкої праці капає піт і з кінчика носа.

Вигнання з еденського раю

²⁰ І назвав Ада́м ім'я своїй жінці: Єва,¹ бо вона була мати всього живого.

1. Хава, Chavvah цебто життя, жива.

²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх.

²² І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“.

²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного,¹ який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

1. Lanat — полум'я, лезо; гостре, як полум'я, взагалі дуже гостре.