Вода зо скелі

¹ І ввійшли Ізраїлеві сини, уся громада, до пустині Цін першого місяця, та й засів наро́д у Кадеші. І померла там Марія́м, і була́ там похо́вана.

² І не було води для громади, і вони зібра́лися проти Мойсея та проти Аарона.

³ І сварився той наро́д із Мойсеєм, та й сказали, говорячи: „О, якби ми повмирали були́, коли наші брати вмирали перед Господнім лицем!

⁴ І на́що ви привели́ Господню громаду на цю пустиню, щоб повмирали тут ми та худо́ба наша?

⁵ І на́що ви ви́вели нас із Єгипту, щоб приве́сти нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані грана́тове яблуко, і навіть немає напитись води!“

⁶ І ввійшли Мойсей та Аарон від громади до входу скинії заповіту, та й попа́дали на обличчя свої. І слава Господня появилася їм!

⁷ І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

⁸ „Візьми же́зло,¹ та збери громаду ти та брат твій Ааро́н, і скажете до тієї скелі на їхніх оча́х, — і вона дасть свою воду. І виведеш для них во́ду з тієї ске́лі, та й напо́їш ту громаду та їхню худо́бу“.

1. Matteh — палиця, церк.-слов. жезл або жезло.

⁹ І взяв Мойсей те же́зло з-перед Господнього лиця, як Він наказав був йому.

¹⁰ І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: „Послухайте ж, неслухня́ні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?“

¹¹ І підніс Мойсей руку свою, та й ударив ту скелю своїм жезлом два ра́зи, — і вийшло багато води! І пила́ громада та їхня худоба!

¹² І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: „За те, що ви не вві́рували в Мене, щоб явилася святість Моя на оча́х Ізраїлевих синів, ви не введе́те цієї громади до кра́ю, що Я дав їм.“

¹³ Це вода Меріви,¹ де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість Його явилася їм.

1. Меріва — сварка.

Пригода з едомським царем

¹⁴ І послав Мойсей послів із Каде́шу до царя едо́мського сказати: „Так каже брат твій Ізра́їль: Ти знаєш усю тяготу́, що впала на нас.

¹⁵ І зійшли були наші батьки́ до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато ча́су,¹ а Єгипет чинив зло нам та батька́м нашим.

1. „багато днів“ — багато часу.

¹⁶ І голосили ми до Господа, і Він почув наш голос, та й послав Ангола, і вивів нас із Єгипту, а оце ми в Каде́ші, що при самім кінці твоєї границі.

¹⁷ Нехай же ми пере́йдемо через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не бу́демо пити води з криниці, — ми підемо дорогою царсько́ю, не збо́чимо ні право́руч, ні ліво́руч, аж поки не пере́йдемо границі твоєї“.

¹⁸ І сказав до нього Едо́м: „Ти не пере́йдеш у мене, бо інакше я з мечем вийду проти те́бе!“

¹⁹ І сказали йому Ізраїлеві сини: „Ми пі́демо битою дорогою, а якщо бу́демо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, — тільки нехай перейду́ я своїми ногами!“

²⁰ А той відказав: „Не пере́йдеш!“ І вийшов Едом навпроти нього з числе́нним народом та з сильною рукою.

²¹ І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його границі, і Ізра́їль збо́чив від нього.

²² І ру́шили з Каде́шу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до Гор-гори.

Ааронова смерть

²³ І сказав Господь до Мойсея та до Аарона на Гор-горі, на границі едо́мського кра́ю, говорячи:

²⁴ „Нехай прилучиться Аарон до своєї рідні,¹ бо він не ввійде до того Краю, що Я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухня́ні наказу Моєму при воді Мері́ви.

1. Jeasef el ammav — нехай прилучиться до своєї рідні (або народу), цебто: нехай помре; пор. 1 М. 15. 15. 25. 8. 35. 29, 49. 33. 4 М. 27. 13, 5 М. 32. 50.

²⁵ Візьми Аарона та сина його Елеаза́ра, та й виведи їх на Гор-го́ру.

²⁶ І нехай Ааро́н зді́йме шати свої, і зодягне в них сина свого Елеазара, — і Ааро́н буде за́браний, та й помре там“.

²⁷ І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на Гор-го́ру на оча́х усієї громади.

²⁸ І зняв Мойсей з Аарона шати його, і зодягнув у них сина його Елеаза́ра, — і Ааро́н помер там на верхів'ї гори. І зійшов Мойсей та Елеаза́р із гори.

²⁹ І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Ааро́на ввесь Ізраїлів дім тридцять день.