Послання св. апостола Павла до

ефесян

Привіт ефеся́нам

¹ Павло, з волі Божої апо́стол Христа Ісуса, святим, що в Ефе́сі, і вірним у Христі Ісусі, —

² нехай буде вам благода́ть та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

Щоб усе об'єдналось у Христі!

³ Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благослове́нням духовним у небесах,

⁴ так як вибрав у Ньому Він нас перше зало́ження світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові,

⁵ призна́чивши напере́д, щоб нас усинови́ти для Себе Ісусом Христом, за вподо́банням волі Своєї,

⁶ на хвалу́ слави благода́ті Своєї, якою Він обдарував нас в Улю́бленім,

⁷ що маємо в Ньому відку́плення кров'ю Його, про́щення провин, через багатство благода́ті Його,

⁸ яку Він намно́жив у нас у всякій премудрості й розва́жності,

⁹ об'явивши нам таємни́цю волі Своєї за Своїм уподо́банням, яке постановив у Самому Собі,

¹⁰ для уря́дження ви́повнення часів, щоб усе об'єднати в Христі, — що на небі, і що́ на землі.

¹¹ У Нім, що в Нім стали ми й спадкоє́мцями, бувши призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі Своєї,

¹² щоб на хвалу́ Його слави були ми, що перше надіялися на Христа.

¹³ У Ньому й ви, як почули були слово правди, Єва́нгелію спасі́ння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обі́тниці,

¹⁴ Який є завда́ток нашого спа́дку, на викуп здобутого, на хвалу́ Його слави!

Христос — Голова Церкви

¹⁵ Тому й я, прочувши про вашу віру в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих,

¹⁶ не перестаю за вас дя́кувати, і в моли́твах своїх за вас згадую,

¹⁷ щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та об'явлення для пізна́ння Його,

¹⁸ просвітив очі вашого серця,¹ щоб ви зрозуміли, до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спа́док у святих,

1. „Серце“ в біблійній мові часто розум.

¹⁹ і яка безмірна ве́лич Його сили в нас, що віруємо за ви́явленням поту́жної сили Його,

²⁰ яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі право́руч Себе,

²¹ вище від усякого уря́ду, і вла́ди, і сили, і панува́ння, і всякого йме́ння, що на́зване не тільки в цім віці, але й у майбу́тньому.

²² І все впокорив Він під ноги Йому́, і Його дав найвище за все — за Голову Церкви,

²³ а вона — Його тіло, по́вня Того, що все всім наповня́є!