Послання св. апостола Павла до

галатів

Привітання галатам

¹ Апо́стол Павло́, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але́ від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив,

² і присутня зо мною вся браття, до Церко́в галаті́йських:

³ благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа,

⁴ що за наші гріхи дав Само́го Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, —

⁵ Йому слава на віки́ вічні, амі́нь!

Єва́нгелія — не від людей

⁶ Дивуюся я, що ви так скоро відхи́люєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Єва́нгелю,

⁷ що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Єва́нгелію.

⁸ Але якби й ми або а́нгол із неба зачав благовісти́ти вам не те, що ми вам благовісти́ли, — нехай буде прокля́тий!

⁹ Як ми перше казали, і тепер знов кажу́: коли хто вам не те благовісти́ть, що ви прийняли́, — нехай буде прокля́тий!

¹⁰ Бо тепер чи я в людей шукаю призна́ння чи в Бога? Чи лю́дям дба́ю я догоджа́ти? Бо коли б догоджав я ще лю́дям, я не був би рабо́м Христовим.

¹¹ Звіщаю ж вам, браття, що Єва́нгелія, яку я благовісти́в, — вона не від людей.

¹² Бо я не прийняв, ні навчився її від люди́ни, але об'явленням Ісуса Христа.

Початкова Павлова праця

¹³ Чули бо ви про моє поступо́вання перше в юдействі, що Божу Церкву жорсто́ко я переслідував та руйнував її.

¹⁴ І я перевищував в юдействі багатьох своїх рове́сників роду мого, бувши запе́клим прихильником моїх отці́вських переда́нь.

¹⁵ Коли ж Бог, що вибрав мене від утро́би матері моєї і покликав благода́ттю Своєю, уподобав

¹⁶ виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, — я не радився зараз із тілом та кров'ю,

¹⁷ і не відправився в Єрусалим до апо́столів, що передо мною були, а пішов я в Ара́бію, і зно́ву вернувся в Дама́ск.

¹⁸ По трьох ро́ках пото́му пішов я в Єрусалим побачити Ки́фу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять.

¹⁹ А іншого з апо́столів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.

²⁰ А що вам пишу́, ось кажу́ перед Богом, що я не обманюю!

²¹ Пото́му пішов я до си́рських та кілікі́йських країн.

²² Церква́м же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, -

²³ тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовісти́ть тепер віру, що колись руйнував був її.

²⁴ І сла́вили Бога вони через мене!