Молитва Ісуса за учнів та за вірних на Тає́мній Вечері

¹ По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: „Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,

² бо Ти дав Йому вла́ду над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.

³ Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

⁴ Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати.

⁵ І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

⁶ Я Ім'я́ Твоє виявив лю́дям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли́ Твоє слово.

⁷ Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе похо́дить,

⁸ бо слова́, що дав Ти Мені, Я їм передав, — і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.

⁹ Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, — Твої бо вони!

¹⁰ Усе бо Моє — то Твоє, а Твоє — то Моє, і просла́вивсь Я в них.

¹¹ І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, — заховай в Ім'я́ Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!

¹² Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Йме́ння Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призна́ченого на загибіль,¹ щоб збуло́ся Писа́ння.

1. Грецьке ό υίός τη̃ς άπολείας — „син загибелі“, цебто: призначений на загибіль.

¹³ Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю́ Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою доскона́лу.

¹⁴ Я їм дав Твоє слово, але світ їх знена́видів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.

¹⁵ Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.

¹⁶ Не від світу вони, як і Я не від світу.

¹⁷ Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда.

¹⁸ Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.

¹⁹ А за них Я посвячую в жертву Само́го Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

²⁰ Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього сло́ва ввірують у Мене,

²¹ щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно́ були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

²² А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.

²³ Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були́ досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

²⁴ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були́, де знахо́джуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, — бо Ти полюбив Мене перше закла́дин світу.

²⁵ Отче Праведний! Хоча́ не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.

²⁶ Я ж Ім'я Твоє́ їм об'явив й об'явля́тиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була́ в них, а Я в них!“