Тає́мна Вечеря.

Ісус умиває ноги Своїм учням

¹ Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

² Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

³ то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

⁴ устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

⁵ Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

⁶ І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

⁷ Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

⁸ Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

⁹ До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

¹⁰ Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

¹¹ Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

¹² Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

¹³ Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

¹⁴ А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

¹⁵ Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

¹⁶ Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

¹⁷ Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

Ви́явлення зрадника

¹⁸ Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

¹⁹ Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

²⁰ Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

²¹ Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

²² І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

²³ При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

²⁴ От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

²⁵ І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

²⁶ Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

²⁷ За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

²⁸ Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

²⁹ А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

³⁰ А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

³¹ Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

³² Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

Заповідь любови

³³ Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

³⁴ Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

³⁵ По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

Петро відречеться від Ісуса

³⁶ А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

³⁷ Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

³⁸ Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.