Розмова Ісуса з Никодимом

¹ Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський.

² Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: „Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, — бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде“.

³ Ісус відповів і до нього сказав: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не наро́диться згори́, то не може побачити Божого Царства“.

⁴ Никоди́м Йому каже: „Як може люди́на родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утро́би своїй матері зно́ву й родитись?“

⁵ Ісус відповів: „Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Коли хто не ро́диться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

⁶ Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух.

⁷ Не дивуйся тому́, що сказав Я тобі: Вам необхі́дно родитись згори́.

⁸ Вітер віє, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля́ він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа наро́джений“.

⁹ Відповів Никоди́м і до Нього сказав: „Як це статися може?“

¹⁰ Ісус відповів і до нього сказав: „Ти — учитель ізра́їльський, — то чи ж цього не знаєш?

¹¹ Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а сві́дчимо про те, що́ ми бачили, але сві́дчення нашого ви не приймаєте.

¹² Коли Я говорив вам про зе́мне, та не вірите ви, то я́к же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?

¹³ І не схо́див на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, — Людський Син, що на небі.

¹⁴ І, як Мойсей підні́с змі́я в пустині, так мусить піднесений бути й Син Лю́дський,

¹⁵ щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.

¹⁶ Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

¹⁷ Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся.

¹⁸ Хто вірує в Нього, не буде засу́джений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім'я́ Одноро́дженого Сина Божого.

¹⁹ Суд же такий, що світло на світ прибуло́, люди ж те́мряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були́ їхні вчинки!

²⁰ Бо кожен, хто робить лихе, нена́видить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.

²¹ А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони“.

Іванове свідо́цтво про Ісуса

²² По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.

²³ А Іван теж христив в Ено́ні побли́зу Сали́му, бо було там багато води; і прихо́дили люди й христились,

²⁴ бо Іван до в'язниці не був ще поса́джений.

²⁵ І зчинилось змага́ння Іванових учнів з юдеями — про очи́щення.

²⁶ І прийшли до Івана вони та й сказали йому: „Учителю, Той, Хто був із тобою по то́й бік Йорда́ну, про Якого ти свідчив, — ото христить і Він, і до Нього всі йдуть“.

²⁷ Іван відповів і сказав: „Люди́на нічого приймати не може, як їй з неба не дасться.

²⁸ Ви самі мені свідчите, що я говорив: я — не Христос, але по́сланий я перед Ним.

²⁹ Хто має заручену, той молодий. А дружко́ молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!

³⁰ Він має рости, я ж — малі́ти.

³¹ Хто зве́рху приходить, — Той над усіма́. Хто походить із землі, то той зе́мний, і говорить по-зе́мному. Хто приходить із неба, Той над усіма́,

³² і що бачив і чув, те Він свідчить, — та свідо́цтва Його не приймає ніхто.

³³ Хто ж прийняв свідо́цтво Його, той стверди́в тим, що Бог правдивий.

³⁴ Бо Кого Бог послав, Той Божі слова́ промовляє, — бо Духа дає Бог без міри.

³⁵ Отець любить Сина, і дав усе в Його руку.

³⁶ Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить — а гнів Божий на нім перебува́є“.