Знуща́ння над Ісусом

¹ От тоді взяв Ісуса Пилат, та й звелів збичува́ти Його.

² Вояки́ ж, сплівши з те́рну вінка, Йому покла́ли на голову, та багряни́цю наділи на Нього,

³ і приступали до Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ І били по щоках Його.

Ісус знов перед Понтієм Пилатом

⁴ Тоді вийшов назо́вні ізно́ву Пилат та й говорить до них: „Ось Його я виво́джу назо́вні до вас, щоб ви перекона́лись, що провини нія́кої в Нім не знахо́джу“.

⁵ І вийшов назо́вні Ісус, у терно́вім вінку та в багря́нім плащі. А Пилат до них каже: „Оце Чоловік!“

⁶ Як зобачили ж Його первосвященики й служба, то закричали, говорячи: „Розіпни́, розіпни́!“ Пилат каже до них: „То візьміть Його ви й розіпні́ть, — бо провини я в Нім не знахо́джу!“

⁷ Відказали юдеї йому: „Ми маємо Зако́на, а за Зако́ном Він мусить умерти, — бо за Божого Сина Себе видавав!“

⁸ Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш,

⁹ і вернувся в прето́рій ізно́ву, і питає Ісуса: „Звідки Ти?“ Та Ісус йому відповіді не подав.

¹⁰ І каже до Нього Пилат: „Не говориш до мене? Хіба ж Ти не знаєш, що маю я вла́ду розп'я́сти Тебе, і маю вла́ду Тебе відпустити?“

¹¹ Ісус відповів: „Надо Мною ти жодної вла́ди не мав би, коли б тобі зве́рху не да́но було́; тому більший гріх має той, хто Мене тобі ви́дав“.

¹² Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.

¹³ Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назо́вні Ісуса, і засів на судде́ве сиді́ння, на місці, що зветься літострото́н, по-гебрейському ж гавва́та.¹

1. Грецьке λιθόστρωτον — камінне підвищення на площі перед домом намісника. По-арамейському gabbata або gibeta — підвищення.

¹⁴ Був то ж день Пригото́влення Пасхи, година була — близько шостої. І він каже юдеям: „Ось ваш Цар!“

¹⁵ Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“

¹⁶ Ось тоді він їм видав Його, щоб розп'я́сти.

Розп'яття́ Ісуса

І взяли Ісуса й повели́...

¹⁷ І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа.¹

1. Грецьке Γολγοθα̃, з арамейського Gulgalta — трупна голова, череп.

¹⁸ Там Його розп'яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

¹⁹ А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“.

²⁰ І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано.

²¹ Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський.

²² Пилат відповів: „Що я написав — написав!“

По́діл оде́жі Ісусової

²³ Розп'я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частини, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху.

²⁴ Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

Розп'ятий Ісус опікується Своєю матір'ю

²⁵ Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на.

²⁶ Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“

²⁷ Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.

Ісусова смерть

²⁸ Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“

²⁹ Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його.

³⁰ А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.

Йому́ кості ламати не бу́дуть

³¹ Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп'я́тим, і зняти.

³² Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп'я́тий з Ним був.

³³ Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали,

³⁴ та один з воякі́в списом бо́ка¹ Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода.

1. Грецьке πλευράν — бока; церк. слов. рєбра.

³⁵ І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

³⁶ Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“

³⁷ І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

Похорон Ісуса

³⁸ Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

³⁹ Прибув також і Никоди́м, — що давніше прихо́див вночі до Ісуса, — і сми́рну приніс, із ало́єм помішану, щось літрів із сто.

⁴⁰ Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його у полотно́¹ із па́хощами, як є зви́чай ховати в юдеїв.

1. Грецьке όθονιοις — тонкими полотняними пеленами.

⁴¹ На тім місці, де Він був розп'я́тий, знахо́дився сад, а в саду́ новий гріб, що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.

⁴² Тож отут, — з-за юдейського дня Пригото́влення — вони покла́ли Ісуса, бо побли́зу був гріб.