Чудо нагодува́ння п'яти тисяч

¹ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

² А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

³ Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

⁴ Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

⁵ А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

⁶ Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

⁷ Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

⁸ Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

⁹ „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“

¹⁰ А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

¹¹ А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

¹² І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

¹³ І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

¹⁴ А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

¹⁵ Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

Ісус іде по воді

¹⁶ А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

¹⁷ І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

¹⁸ Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

¹⁹ Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

²⁰ Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

²¹ І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

Хліб життя

²² А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

²³ А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

²⁴ Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

²⁵ І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

²⁶ Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

²⁷ Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

²⁸ Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

²⁹ Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

³⁰ А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

³¹ Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

³² А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

³³ Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

³⁴ А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

³⁵ Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

³⁶ Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

³⁷ Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

³⁸ Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

³⁹ Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

⁴⁰ Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

⁴¹ Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

⁴² І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

⁴³ А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

⁴⁴ Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

⁴⁵ У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

⁴⁶ Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

⁴⁷ Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

⁴⁸ Я — хліб життя!

⁴⁹ Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

⁵⁰ То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

⁵¹ Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

⁵² Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

⁵³ І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

⁵⁴ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

⁵⁵ Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.