Перше послання св. апостола Павла до

коринтян

Павлів привіт кори́нтянам

¹ Павло́, волею Божою покликаний за апо́стола Ісуса Христа, і брат Состе́н,

² Божій Церкві, що в Кори́нті, посвяченим у Христі Ісусі, покли́каним святим, зо всіма́, що на всякому місті приклика́ють Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, —

³ благода́ть вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

Кори́нтяни одержали всі дари благодаті

⁴ Я за́вжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благода́ть, що була вам да́на в Христі Ісусі,

⁵ бо ви всім збагати́лися в Ньому, — словом усяким і всяким знання́м,

⁶ бо свідо́цтво Христове між вами утверди́лось,

⁷ так що не маєте недоста́чі в жоднім да́рі благода́ті ви, що очікуєте з'я́влення Господа нашого Ісуса Христа.

⁸ Він вас утвердить до кінця неповинними бути дня Господа нашого Ісуса Христа!

⁹ Вірний Бог, що ви через Нього покли́кані до спільноти́ Сина Його Ісуса Христа, Господа нашого.

Хай незгоди між вами не буде!

¹⁰ Тож благаю вас, браття, Ім'я́м Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поді́лення, але щоб були́ ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!

¹¹ Бо стало відо́мо мені про вас, мої браття, від Хло́їних, що між вами супере́чки.

¹² А кажу́ я про те, що з вас кожен говорить: я ж Па́влів, а я Аполло́сів, а я Ки́фин,¹ а я Христів.

1. Арамейське слово kefa і грецьке πέτρος визначають те саме: камінь. Тому Кифа й Петро (назви Симона) визначають те саме: камінь. Пор. Ів. 1. 42.

¹³ Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'я́тий за вас? Чи в Павло́ве ім'я́ ви христились?

¹⁴ Дякую Богові, що я ані одно́го з вас не христив, окрім Крі́спа та Га́я,

¹⁵ щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у йме́ння своє.

¹⁶ Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.

¹⁷ Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Єва́нгелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.

Щоб ніхто не хвалився перед Богом

¹⁸ Бож слово про хреста тим, що гинуть, — то глупо́та, а для нас, що спасаємось, — Сила Божа!

¹⁹ Бо написано: „Я погублю́ мудрість премудрих, а розум розумних відки́ну!“

²⁰ Де мудрий? Де книжник? Де дослі́дувач віку цього́? Хіба Бог мудрість світу цього́ не змінив на глупо́ту?

²¹ Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було́ спасти віруючих через ду́рість проповіді.

²² Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошу́кують мудрости,

²³ а ми проповідуємо Христа розп'я́того, — для юдеїв згі́ршення, а для греків — безу́мство,

²⁴ а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божу мудрість!

²⁵ Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже не́мічне — сильніше воно від людей!

²⁶ Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за ті́лом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхе́тні.

²⁷ Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоро́мити мудрих, і не́мічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,

²⁸ і про́стих світу, і погорджених, і незначни́х вибрав Бог, щоб значне́ зні́вечити.

²⁹ так щоб не хвалилося перед Богом жодне тіло.

³⁰ А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, — пра́ведністю ж, і освя́ченням, і відку́пленням,

³¹ щоб було, як написано: „Хто хва́литься, нехай хва́литься Господом!“