Послання св. апостола Павла до

римлян

Павлів привіт римля́нам

¹ Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії¹ Божої,

1. Грецьке είς εύαγγέλιον, ц. слов. въблаговестїє, цебто — для благовістя.

² яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,

³ про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,

⁴ і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,

⁵ що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,

⁶ між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —

⁷ усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим,¹ — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!

1. „Святий“ у посланнях апостола Павла — це той, хто вірує в Ісуса Христа, або хто належить до Церкви Його, взагалі — християнин. Те саме в Діях І. 13, 32, 41, Іб. 10, 18 і ін. місцях.

Павлове бажа́ння відвідати римля́н

⁸ Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.

⁹ Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,

¹⁰ і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.

¹¹ Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,

¹² цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.

¹³ Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.

¹⁴ А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.

¹⁵ Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.

Сила Єва́нгелії

¹⁶ Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.

¹⁷ Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.

Гнів Божий на безбожників

¹⁸ Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,

¹⁹ тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.

²⁰ Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,

²¹ бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.

²² Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

²³ і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

²⁴ Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

²⁵ Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.

²⁶ Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

²⁷ Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.

²⁸ А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.

²⁹ Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,

³⁰ обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,

³¹ нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.

³² Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.