Проповідь Івана Христителя

¹ У п'ятнадцятий рік панува́ння Тиве́рія ке́саря, коли По́нтій Пила́т панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетра́рхом був І́род, а Пилип, його брат, був тетра́рхом Ітуре́ї й землі Трахоні́тської, за тетра́рха Ліса́нія в Авілі́ні,

² за первосвящеників Анни й Кайя́фи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.

³ І він перейшов усю землю Йорда́нську, проповідуючи хрищення покая́ння для про́щення гріхів,

⁴ як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: „Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому!

⁵ Нехай кожна долина напо́вниться, гора ж кожна та при́горок зни́зиться, що нерівне, нехай випросто́вується, а доро́ги вибо́їсті стануть гладе́нькі, —

⁶ і кожна люди́на побачить Боже спасі́ння!“

⁷ А Іван говорив до людей, хто прихо́див, христитися в ньо́го: Ро́де зміїний, — хто навчив вас тікати від гніву майбу́тнього?

⁸ Отож, учиніть гідний плід покая́ння. І не починайте казати в собі: „Маємо ба́тька Авраама“. Бо кажу вам, що Бог може підне́сти дітей Авраамові з цьо́го каміння.

⁹ Бо вже он до корі́ння дере́в і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене“.

¹⁰ А люди питали його й говорили: „Що́ ж нам робити?“

¹¹ І сказав він у відповідь їм: „У кого дві сорочці, — нехай дасть немаючому; а хто має поживу, — нехай робить так само“.

¹² І прихо́дили й ми́тники, щоб христитись від нього, і питали його: „Учителю, що́ ми маємо робити?“

¹³ А він їм казав: „Не стягайте нічого над те, що вам зве́лено“.

¹⁴ Питали ж його й вояки́ й говорили: „А нам що робити?“ І він їм відповів: „Ніко́го не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольня́йтесь платнею своєю“.

¹⁵ Коли ж усі люди чекали, і в серцях¹ своїх ду́мали всі про Івана, чи то він не Христос,

1. Це гебраїзм, тут „серце“ — це розум, як то часто в Св. Писанні.

¹⁶ Іван відповідав усім, кажучи: „Я хрищу́ вас водою, але йде ось Поту́жніший за мене, що Йому́ розв'язати ремінця́ від Його взуття́ я негідний, — Він христитиме вас Святим Духом й огнем!

¹⁷ У руці Своїй має Він ві́ячку, — і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засі́ків Своїх, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“.

¹⁸ Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Нови́ну народові.

¹⁹ А Ірод тетра́рх, що Іван докоря́в йому за Іродія́ду, дружи́ну брата свого, і за все зло, яке заподі́яв був Ірод,

²⁰ до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язни́ці.

Хрищення Ісуса

²¹ І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо,

²² і Дух Святий зли́нув на Нього в тілесному ви́гляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Тебе!“

Родові́д Ісуса

²³ А Сам Ісус, розпочинаючи, мав ро́ків із тридцять, бувши, як думано, сином Йо́сипа, Ілія,

²⁴ сина Маттатового, сина Леві́їного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йо́сипового,

²⁵ сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого,

²⁶ сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого,

²⁷ сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого,

²⁸ сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового,

²⁹ сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого,

³⁰ сина Семенового, сина Юдиного, сина Йо́сипового, сина Йонамового, сина Еліякимового,

³¹ сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового,

³² сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового,

³³ сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного,

³⁴ сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового,

³⁵ сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного,

³⁶ сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Но́євого, сина Ламе́хового,

³⁷ сина Матусалового, сина Ено́хового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового,

³⁸ сина Еносового, сина Ситового, сина Ада́мового, — Сином Божим.