Про молитву

¹ І сталось, як молився Він у місці одно́му, і коли перестав, озвався до Нього один із Його у́чнів: „Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.“

² Він же промовив до них: „Коли молитеся, говоріть: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє, нехай при́йде Царство Твоє, нехай бу́де воля Твоя, як на небі, так і на землі.

³ Хліба нашого щоденного дай нам на кожний день.

⁴ І прости нам наші гріхи́, бо й самі ми прощаємо кожному боржнико́ві нашому. І не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого!“

Просіть, — і буде вам дане

⁵ І сказав Він до них: „Хто з вас матиме при́ятеля, і пі́де до нього опі́вночі, і скаже йому: „Позич мені, друже, три хліби́,

⁶ бо прийшов із дороги до мене мій при́ятель, я ж не маю, що́ дати йому“.

⁷ А той із сере́дини в відповідь скаже: „Не роби мені кло́поту, — уже за́мкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі“.

⁸ Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докуча́ння його він устане та й дасть йому, скільки той потребу́є.

⁹ І Я вам кажу́: просіть, — і буде вам да́но, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам!

¹⁰ Бо кожен, хто просить — одержує, хто шукає — знахо́дить, а тому́, хто стукає — відчинять.

¹¹ І котри́й з вас, батьків, як син хліба проси́тиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому га́дину?

¹² Або, як яйця́ він проситиме, дасть йому скорпіо́на?

¹³ Отож, коли ви, бувши злі, потра́пите добрі дари́ своїм дітям давати, — скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?“

Ісус поборює виступи фарисеїв проти чуд Його

¹⁴ Раз виго́нив Він де́мона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А наро́д дивувався.

¹⁵ А деякі з них гомоніли: „Виганяє Він де́монів силою Вельзеву́ла, князя де́монів“.

¹⁶ А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

¹⁷ Він же знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, само проти себе поді́лене, запусті́є, і дім на дім упаде́.

¹⁸ А коли й сатана́ поділився сам супроти себе, — як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзеву́лом виго́ню Я демонів.

¹⁹ Коли ж Вельзеву́лом виго́ню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам су́ддями.

²⁰ А коли пальцем Божим виго́ню Я де́монів, то справді прийшло до вас Боже Царство.

²¹ Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпе́ці маєток його.

²² Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.

²³ Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!

Що станеться з лукавим родом

²⁴ Коли дух нечистий виходить з люди́ни, то блукає місцями безві́дними, відпочинку шукаючи, але, не знахо́дячи, каже: „Верну́ся до хати своєї, звідки я вийшов“.

²⁵ А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить заме́тену й при́брану.

²⁶ Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть там. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше!“

Блаженні, що слухають Божого Слова

²⁷ І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос підне́сла й сказала до Нього: „Блаженна утро́ба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!“

²⁸ А Він відказав: „Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже́!“

Пророк Йона — провісник Христа

²⁹ А як люди збира́лися, Він почав промовляти: „Рід цей — рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки проро́ка Йо́ни.

³⁰ Бо як Йо́на ознакою був для ніневі́тян, так буде й Син Лю́дський для роду цього́.

³¹ Цариця півде́нна на суд стане з му́жами роду цього́, — і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломо́нову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломо́н!

³² Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і засудять його, вони бо пока́ялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!

Світла не сховаєш

³³ Засвіченого світла ніхто в схо́вок не ставить, ані під посу́дину, але на світи́льника, щоб бачили світло, хто входить.

³⁴ Око твоє — то світи́льник для тіла; тому́, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було́, то й усе тіло твоє буде темне.

³⁵ Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося те́мрявою!

³⁶ Бо коли твоє тіло все світле, і не має жа́дної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник ося́яв блиском тебе“.

Не зане́дбуйте найважливішого в Законі

³⁷ Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.¹

1. Возліг — засів при столі, — за східнім звичаєм, — півлежачи.

³⁸ Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.

³⁹ Господь же промовив до нього: „Тепер ви, фарисеї, он чистите зо́внішність ку́хля та миски, а ваше нутро́ повне зди́рства та кривди!

⁴⁰ Нерозумні, — чи ж Той, Хто створив оте зо́внішнє, не створив Він і внутрішнє?

⁴¹ Тож милостиню подавайте з унутрішнього, — і ось все буде вам чисте.

⁴² Горе вам, фарисеям, — бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того́ не лишати!

⁴³ Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки́ в синагогах та привіти на ри́нках!

⁴⁴ Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

Горе й зако́нникам неправдивим

⁴⁵ Озвався ж один із зако́нників, і каже Йому: „Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!“

⁴⁶ А Він відказав: „Горе й вам, зако́нникам, бо ви на людей тягарі́ накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не дото́ркуєтесь тягарі́в!

⁴⁷ Горе вам, бо надгро́бки пророкам ви ставите, — ваші ж батьки́ були їх повбивали.

⁴⁸ Так, — визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгро́бки будуєте!

⁴⁹ Через те й мудрість Божа сказала: „Я пошлю їм пророків й апо́столів, — вони ж декого з них повбивають, а декого ви́женуть,

⁵⁰ щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від ство́рення світу,

⁵¹ від крови Авеля аж до крови Заха́рія, що загинув між же́ртівником і храмом“! Так, кажу вам, — відомсти́ться це все на цім роді!

⁵² Горе вам, зако́нникам, бо взяли́ ви ключа́ розумі́ння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, борони́ли!“

⁵³ А коли Він вихо́див ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей, —