Диявол споку́шує Ісуса

¹ А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йорда́ну, і Дух на пустиню Його попрова́див.

² Сорок день там диявол Його спокуша́в, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчи́лись вони, то вкінці зголодні́в.

³ І диявол до Нього сказав: „Якщо Ти Син Божий, — скажи цьому ка́меневі, щоб хлі́бом він став!“

⁴ А Ісус відповів йому: „Написано: Не хлібом самим буде жити люди́на, але кожним Словом Божим!“¹

1. Останнього речення: „але...“ по багатьох грецьких текстах тут нема.

⁵ І він вивів Його на го́ру високу, і за хвилину ча́су показав Йому всі царства на світі.

⁶ І диявол сказав Йому: „Я дам Тобі всю оцю вла́ду та їхню славу, бо мені це пере́дане, і я даю, кому хочу, її.

⁷ Тож коли Ти покло́нишся передо мною, то все буде Твоє!“

⁸ І промовив Ісус йому в відповідь: „Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одно́му Йому!“

⁹ І повів Його в Єрусалим, і на нарі́жнику храму поставив, та й каже Йому: „Як Ти Син Божий, — кинься звідси додолу!

¹⁰ Бо написано: „Він накаже про Тебе Своїм Ангола́м, щоб Тебе берегли!“

¹¹ і: „Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!“

¹² А Ісус відказав йому в відповідь: „Сказано: Не спокуша́й Господа Бога свого́!“

¹³ І диявол, скінчи́вши все цеє споку́шування, відійшов від Нього до ча́су.

Наука Ісусова в Галілеї

¹⁴ А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього розне́слась по всій тій країні.

¹⁵ І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його сла́вили.

Ісуса холодно приймають на ба́тьківщині

¹⁶ І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.

¹⁷ І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:

¹⁸ „На Мені Дух Господній, бо Мене Він пома́зав, щоб Добру Нови́ну звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоне́ним визво́лення, а незрячим прозрі́ння, відпустити на волю пому́чених,

¹⁹ щоб проповідувати рік Господнього зми́лування“.

²⁰ І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.

²¹ І почав Він до них говорити: „Сьогодні збуло́ся Писа́ння, яке ви почули!“

²² І всі Йому стверджували й дивувались словам благода́ті, що ли́нули з уст Його. І казали вони: „Чи ж то Він не син Йо́сипів?“

²³ Він же промовив до них: „Ви Мені конче скажете при́казку: „Лікарю, — уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчи́зні Своїй, що́ сталося — чули ми — у Капернау́мі“.

²⁴ І сказав Він: „Поправді кажу вам: Жоден пророк не буває приємний у вітчи́зні своїй.

²⁵ Та правдиво кажу́ вам: Багато вдовиць перебува́ло за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було́ зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,

²⁶ а Ілля́ не до жодної з них не був посланий, тільки в Саре́пту Сидо́нську до овдові́лої жінки.

²⁷ І багато було́ прокаже́них за Єлисе́я пророка в Ізраїлі, але жоден із них не очи́стився, крім Неєма́на сирі́янина“.

²⁸ І всі в синагозі, почувши оце, перепо́внились гнівом.

²⁹ І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели́ аж до кра́ю гори, на якій їхнє місто було побудо́ване, щоб скинути додолу Його.

³⁰ Але Він перейшов серед них, і віддали́вся.

Уздоровлення біснуватого в Капернаумі

³¹ І прийшов Він у Капернау́м, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.

³² І дивувались науці Його, бо слово Його було вла́дне.

³³ І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого де́мона, і він закричав гучни́м голосом:

³⁴ „Ах, що нам до Тебе,¹ Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.

1. В ориґіналі частий гебраїзм: „Що нам і тобі“. Пор. Ів. 2. 4.

³⁵ А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.

³⁶ І всіх жах обгорнув, і питали вони один о́дного, кажучи: „Що́ то за наука, що ду́хам нечистим наказує з вла́дою й силою, — і виходять вони?“

³⁷ І не́слася чутка про Нього по всіх місцях кра́ю.

Уздоровлення Петрової тещі й багатьох біснуватих

³⁸ А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Си́мона. Теща ж Си́монова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.

³⁹ І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.

⁴⁰ Коли ж сонце захо́дило, то всі, хто мав яких хворих на різні неду́ги, до Нього приво́дили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, — та їх уздоровля́в.

⁴¹ Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.

Проповідь по Галілеї

⁴² Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відхо́див.

⁴³ Він же промовив до них: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Нови́ну про Боже Царство, — бо на те Мене по́слано“.

⁴⁴ І Він проповідував по синагогах Галілеї.¹

1. По деяких грецьких текстах: Юдеї.