Ісус Христос — то Господь

¹ Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,

² то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!

³ Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.

⁴ Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

⁵ Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!

⁶ Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,

⁷ але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,

⁸ Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.

⁹ Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,

¹⁰ щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,

¹¹ і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!

Будьте бездоганні та щирі

¹² Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.

¹³ Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.

¹⁴ Робіть усе без наріка́ння та сумніву,

¹⁵ щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,

¹⁶ додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.

¹⁷ Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.

¹⁸ Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!

Тимофій та Епафродит

¹⁹ Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.

²⁰ Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.

²¹ Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.

²² Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.

²³ Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.

²⁴ Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.

²⁵ Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,

²⁶ бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.

²⁷ Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.

²⁸ Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.

²⁹ Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,

³⁰ бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.