Жертви старозавітні й жертва Христова

¹ Мав же і перший заповіт постанови богослужби та земну святиню.

² Була́ бо уряджена перша скинія, яка зветься „Святе“, а в ній був світильни́к, і стіл, і жертовні хліби.

³ А за другою засло́ною скинія, що зветься „Святе́ Святих“.

⁴ Мала вона золоту кадильницю й ковче́га заповіту, усюди обку́того золотом, а в нім золота посу́дина з ма́нною, і розцві́ле жезло́ Ааро́нове та табли́ці заповіту.

⁵ А над ним херуви́ми слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно.

⁶ При такому ж уря́дженні до першої скинії вхо́дили за́вжди священики, пра́влячи служби Богові,

⁷ а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він прино́сить за себе й за лю́дські провини.

⁸ Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.

⁹ Вона образ для ча́су теперішнього, за якого прино́сяться да́ри та жертви, що того не можуть вдоскона́лити, щодо сумління того, хто служить,

¹⁰ що тільки в потравах та в напо́ях, та в різних обмива́ннях, в уставах тілесних, — установлено їх аж до ча́су направи.

¹¹ Але́ Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотво́рною, цебто не цього втво́рення,

¹² і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.

¹³ Бо коли кров козлів та телят та попіл із я́лівок, як покро́пить нечистих, освячує їх на очи́щення тіла,

¹⁴ скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!

¹⁵ Тому Він — Посере́дник Ново́го Заповіту, щоб через смерть, — що була́ для відку́плення від пере́ступів, учинених за першого заповіту, — покликані прийняли́ обі́тницю вічного спа́дку.

¹⁶ Бо де заповіт, там має відбутися смерть заповітника,

¹⁷ заповіт бо важливий по мертвих, бо нічого не варт він, як живе заповітник.

¹⁸ Тому й перший заповіт освячений був не без крови:

¹⁹ Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Зако́ном усьому наро́дові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей,

²⁰ проказуючи: „Це кров заповіту, що його наказав для вас Бог!“

²¹ Так само і скинію, і ввесь по́суд служебний покропи́в він кров'ю.

²² І майже все за Зако́ном кров'ю очищується, а без пролиття́ крови немає відпу́щення.

²³ Отож, треба було́, щоб образи небесного очищалися цими, а небесне саме кращими від оцих же́ртвами.

²⁴ Бо Христос увійшов не в рукотво́рну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,

²⁵ і не тому́, щоб часто прино́сити в жертву Себе, як первосвященик входить у святиню кожнорічно з кров'ю чужою,

²⁶ бо інакше Він мусів би часто страждати ще від закла́дин світу, а тепер Він з'явився один раз на схи́лку віків, щоб власною жертвою знищити гріх.

²⁷ І як лю́дям призна́чено вмерти один раз, потім же суд,

²⁸ так і Христос один раз був у жертву прине́сений, щоб „поне́сти гріхи багатьох“, і не в справі гріха другий раз з'явитися тим, хто чекає Його на спасі́ння.