Сила віри

¹ А віра — то підста́ва споді́ваного, доказ неба́ченого.

² Бо нею засвідчені ста́рші були́.

³ Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме.

⁴ Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє.

⁵ Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“.

⁶ Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

⁷ Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.

⁸ Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.

⁹ Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці,

¹⁰ бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць.

¹¹ Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав.

¹² Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря.

¹³ Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“.

¹⁴ Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини.

¹⁵ І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись.

¹⁶ Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто.

¹⁷ Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого,

¹⁸ що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“.

¹⁹ Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.

²⁰ Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва.

²¹ Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“

²² Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в.

²³ Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого.

²⁴ Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової.

²⁵ Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху.

²⁶ Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду.

²⁷ Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить.

²⁸ Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених.

²⁹ Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились.

³⁰ Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх.

³¹ Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів.

³² І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуї́ла та про пророків,

³³ що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували,

³⁴ силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців;

³⁵ жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння;

³⁶ а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці.

³⁷ Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі.

³⁸ Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних.

³⁹ І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́,

⁴⁰ бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали.