Соборне послання св. апостола

Якова

Просіть у Господа з вірою

¹ Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племена́м, які в Розпоро́шенні,¹ — вітаю я вас!²

1. Грецьке Διασπορά — місця поселення юдеїв по-за Палестиною.
2. Грецьке χαίρειν — радіти, радійте! Це привіт.

² Майте, бра́ти мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробо́вування,

³ знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.

⁴ А терпеливість нехай має чин доскона́лий, щоб ви досконалі та бездоганні були́, і недостачі ні в чому не мали.

⁵ А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, — і бу́де вона йому да́на.

⁶ Але нехай просить із вірою, без жодного су́мніву. Бо хто має су́мнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.

⁷ Нехай бо така люди́на не гадає, що дістане що́ від Господа.

⁸ Двоєдушна люди́на непостійна на всіх дорогах своїх.

Багатство непевне

⁹ А понижений брат нехай хвалиться висо́кістю своєю,

¹⁰ а багатий — пони́женням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яни́й, —

¹¹ бо сонце зійшло зо спеко́тою, і траву посушило, — і відпав цвіт її, і зникла краса́ її виду. Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!

Блаженна люди́на, що пробу перете́рпить!

¹² Блаженна люди́на, що ви́терпить пробу, бо, бувши ви́пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.

¹³ Ви́пробовуваний, хай не каже ніхто: „Я від Бога споку́шуваний“. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.

¹⁴ Але кожен спокушується, як на́диться й зво́диться пожадливістю власною.

¹⁵ Пожадли́вість пото́му, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Гнів не ро́дить правди

¹⁶ Не обма́нюйтесь, брати мої любі!

¹⁷ Усяке добре дава́ння та дар досконалий похо́дить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.

¹⁸ Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопло́дом творів Його.

¹⁹ Отож, мої брати́ любі, нехай буде кожна людина швидка́ послухати, забарна́ говорити, повільна на гнів.

²⁰ Бо гнів лю́дський не чинить праведности Божої.

Будьмо виконавцями Божого Слова

²¹ Тому́ то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби́, і прийміть із ла́гідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.

²² Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.

²³ Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —

²⁴ бо розгляне себе та й віді́йде, і зараз забуде, яка вона є.

²⁵ А хто заглядає в зако́н досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забу́дько слухач, але виконавець ді́ла, — і він буде блаженний у дія́нні своїм!

Хто побожний

²⁶ Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!

²⁷ Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: згля́нутися над си́ротами та вдови́цями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.