Апостольський Собор в Єрусалимі

¹ А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

² Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

³ Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

⁴ Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

⁵ Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

⁶ І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю¹ .

1. Це було десь 51-го року.

⁷ Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

⁸ І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

⁹ і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

¹⁰ Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

¹¹ Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

¹² І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

¹³ Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

¹⁴ Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

¹⁵ І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

¹⁶ „Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

¹⁷ щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

¹⁸ Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

¹⁹ Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

²⁰ але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

²¹ Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

²² Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва,¹ і Силу, му́жів проводирів між братами,

1. Арамейське, — „Син Савви“.

²³ написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас¹ !

1. Грецьке χαίρειν, радіти — радійте! Це слово привіту.

²⁴ Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

²⁵ то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

²⁶ людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

²⁷ Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

²⁸ Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

²⁹ стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

³⁰ Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

³¹ А перечитавши, раділи з поті́шення того.

³² А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

³³ А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

³⁴ Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

³⁵ А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

Друга подорож Павлова. Павло розлучається з Варнавою

³⁶ А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

³⁷ А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

³⁸ Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

³⁹ І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

⁴⁰ А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

⁴¹ І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.