Наве́рнення Савла й його перша дія́льність

Савл поспішає в Дама́ск

¹ А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика,

² попросив від нього листи́ у Дама́ск синагогам, щоб, коли зна́йде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й приве́сти до Єрусалиму.

Ісус з'явився Са́влові

³ А коли він ішов й наближа́вся до Дамаску, то ось нагло ося́яло світло із неба його,

⁴ а він повали́вся на землю, і голос почув, що йому говорив: „Са́вле, Са́вле, — чому́ ти Мене переслідуєш?“

⁵ А він запитав: „Хто Ти, Пане?“ А Той: „Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!¹ “

1. Грецьке κέγτρον, ц. слов. роже́нъ, — загострений кілок.

⁶ А він, затрусившися та налякавшися, каже: „Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?“ А до нього Господь: „Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що́ маєш робити!“

⁷ А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та ніко́го не бачили.

Савл і Ана́ній

⁸ Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплю́щені мав, ніко́го не бачив... І за руку його повели́ й привели́ до Дамаску.

⁹ І три дні невидю́щий він був, і не їв, і не пив.

¹⁰ А в Дама́ску був учень один, на йме́ння Ана́ній. І Господь у видінні промовив до нього: „ Ана́нію!“ А він відказав: „Ось я, Господи!“

¹¹ Господь же до нього: „Устань, і піди на вулицю, що Про́стою зветься, і пошукай в домі Юдовім Са́вла на йме́ння, тарся́нина, ось бо він мо́литься,

¹² і мужа в видінні він бачив, на йме́ння Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видю́щий“.

¹³ Відповів же Ана́ній: „Чув я, Господи, від багатьох про цього́ чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!

¹⁴ І тут має вла́ду від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кли́че Ім'я́ Твоє“.

¹⁵ І промовив до нього Господь: „Іди, бо для Мене — посу́дина ви́брана він, щоб носити Ім'я́ Моє перед наро́дами, і царями, і синами Ізраїля.

¹⁶ Бо Я покажу́ йому, скільки має він витерпіти за Ім'я́ Моє“.

¹⁷ І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: „Са́вле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видю́щий, і напо́внився Духа Святого!“

¹⁸ І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска́, і зараз видю́щий він став... І, вставши, охристився,

¹⁹ і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.

Про́повідь Са́вла в Дама́ску

²⁰ І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він — Божий Син,

²¹ І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: „Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визна́вців оцього Ім'я́, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й приве́сти до первосвящеників?“

²² А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удово́днюючи, що Той — то Христос.

²³ А як ча́су минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,

²⁴ та Са́влові стала відо́ма їхня змова. А вони день і ніч чатува́ли в воро́тях, щоб убити його.

²⁵ Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші́.

Савл в Єрусали́мі

²⁶ А коли він до Єрусалиму прибув, то силкува́вся пристати до учнів, та його всі ляка́лися, не вірячи, що він учень.

²⁷ Варнава тоді взяв його та й привів до апо́столів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміли́во навчав у Дамаску в Ісусове Йме́ння.

²⁸ І він із ними входив і вихо́див до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я́ Господа.

²⁹ Він також розмовляв й сперечався з огре́ченими, а вони намагалися вбити його.

³⁰ Тому браття, довідавшися, відвели́ його до Кесарі́ї, і до Та́рсу його відіслали.

Петро вздоровлює Енея

³¹ А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарі́ї мала мир, будуючись і ходячи в стра́сі Господньому, і сповня́лася втіхою Духа Святого.

³² І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що ме́шкали в Лі́дді.

³³ Знайшов же він там чоловіка одно́го, на йме́ння Ене́й, що на ліжку лежав вісім років, — він розсла́блений був.

³⁴ І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав.

³⁵ І його оглядали усі, хто мешкав у Лі́дді й Саро́ні, які навернулися до Господа.

Петро воскрешає Тавіту

³⁶ А в Йоппі́ї була одна у́чениця, на ймення Таві́та¹ , що в перекладі Са́рною зветься. Вона повна була добрих вчинків та ми́лостині, що чинила.

1. Арамейське tabitha — сарна.

³⁷ І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й покла́ли в го́рниці.

³⁸ А що Лі́дда лежить недалеко Йоппі́ї, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох му́жів, що благали: „Не гайся прибути до нас!“

³⁹ І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́.

⁴⁰ Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра.

⁴¹ Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її.

⁴² А це стало відо́ме по ці́лій Йоппі́ї, і багато-хто в Господа ввірували.

⁴³ І сталось, що він багато днів пробув у Йоппі́ї, в одно́го гарбарника Си́мона.