Наве́рнення сотника Корнилія. Богобійний Корни́лій

¹ Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.

² З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився.

³ Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої¹ дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“

1. По-нашому це третьої. Супроти нашого гебрейське числення дня відстає на шість годин.

⁴ Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися.

⁵ Тепер же пошли до Йоппі́ї людей, та й приклич Си́мона, що зветься Петром.

⁶ Він гостює в одно́го гарбарника Си́мона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що́ ти маєш робити“.

⁷ Коли ж Ангол, що йому говорив, відійшов, той закликав двох із своїх слуг домо́вих, і вояка́ богобійного з тих, що служили при ньому,

⁸ і розповів їм усе та й послав їх в Йоппі́ю.

Виді́ння Петрові

⁹ А наступного дня, як у дорозі були́ вони та наближа́лись до міста, Петро вийшов на го́рницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.

¹⁰ І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

¹¹ і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

¹² У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

¹³ І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

¹⁴ А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

¹⁵ І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

¹⁶ І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

Корнилієві посланці́ у Петра

¹⁷ Як Петро ж у собі бенте́жився, що́ б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці́ від Корнилія, розпитавши про Си́монів дім, спинилися перед ворі́тьми,

¹⁸ і спиталися, крикнувши: „Чи то тут сидить Си́мон, що зветься Петро?“

¹⁹ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: „Онде три чоловіки шукають тебе.

²⁰ Але встань і зійди, і піди з ними без жодного су́мніву, бо то Я їх послав!“

²¹ І зійшовши Петро до тих му́жів, промовив: „Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?“

²² А вони відказали: „Сотник Корни́лій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим а́нголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покли́кати тебе та послухати слів твоїх“.

²³ Тоді він покликав й гостинно прийняв їх. А другого дня він устав та й із ними пішов; також дехто з братів із Йоппі́ї пішли з ним.

Петро у Корнилія

²⁴ І назавтра прийшли вони до Кесарі́ї. А Корнилій чекав їх, рідню й близьких дру́зів покликавши.

²⁵ А як увіходив Петро, Корнилій зустрінув його, і до ніг йому впав і вклонився.

²⁶ Та Петро його підвів, промовляючи: „Устань, бо й сам я люди́на!“

²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,

²⁸ і промовив до них: „Ви знаєте, що не вільно юдеєві приставати й прихо́дити до чужани́ці. Та відкрив мені Бог, щоб я жодну люди́ну не мав за огидну чи то за нечисту.

²⁹ Тому я без вага́ння прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?“

³⁰ А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі

³¹ й сказав: „Корнилію, почута молитва твоя, і твої ми́лостині перед Богом згадалися.

³² Тож пошли до Йоппі́ї, і приклич Си́мона, що зветься Петром. Він гостює в гарба́рника Си́мона, у госпо́ді край моря, — він при́йде й розпові́сть тобі“.

³³ Я зараз по тебе послав, — ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо́, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі“.

Петро́ва наука у Корни́лія

³⁴ А Петро відкрив у́ста свої та й промовив: „Пізнаю́ я поправді, що „не дивиться Бог на обличчя“,¹

1. „На обличчя“ — на особу.

³⁵ але в кожнім наро́ді приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність.

³⁶ Він слово послав для Ізраїлевих синів, благові́стячи мир через Ісуса Христа, що Госпо́дь Він усім.

³⁷ Ви знаєте справу, що по всій Юдеї була й зачала́сь з Галілеї, після хрищення, що Іван проповідував,

³⁸ Ісуса, що був із Назаре́ту, як помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоро́влюючи, кого поневолив диявол, бо Бог був із Ним.

³⁹ І ми свідки всьому, що́ Він учинив у Юдейському кра́ї та в Єрусалимі, — та вбили Його, на дереві повісивши.

⁴⁰ Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився,

⁴¹ не всьому наро́дові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих.

⁴² І Він нам звелів, щоб наро́дові ми проповідували та засві́дчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.

⁴³ Усі пророки свідку́ють про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить про́щення гріхів Його Йме́нням“.

Охрищення пога́н

⁴⁴ Як Петро говорив ще слова́ ці, зли́нув Святий Дух на всіх, хто слухав слова́.

⁴⁵ А обрі́зані віруючі, що з Петром прибули́, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на пога́н!

⁴⁶ Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звели́чували... Петро тоді відповів:

⁴⁷ „Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що оде́ржали Духа Святого, як і ми?“

⁴⁸ І звелів охриститися їм у Йме́ння Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів.