Дух Святий сходить на апо́столів

¹ Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці¹ , всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.

1. Цебто, — п'ятдесятий день по воскресінні Ісуса Христа.

² І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.

³ І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.

⁴ Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.

⁵ Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.

⁶ А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

⁷ Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?

⁸ Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?

⁹ Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту¹ та Азії,

1. Понт — північносхідня частина Малої Азії, прилягала до понту Евксинського (Чорного моря).

¹⁰ і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,

¹¹ юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“

¹² І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“

¹³ А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

Проповідь Петрова й її наслідки

¹⁴ Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!

¹⁵ Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя¹ година дня,

1. По-нашому дев'ята година ранку. Наше числення годин — на шість годин уперед супроти гебрейського.

¹⁶ а це те, що пророк Йоі́л передрік:

¹⁷ „І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.

¹⁸ І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!

¹⁹ І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.

²⁰ Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

²¹ І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.

²² Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

²³ Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.

²⁴ Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.

²⁵ Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

²⁶ Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.

²⁷ Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

²⁸ Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!

²⁹ Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.

³⁰ А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,

³¹ у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.

³² Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

³³ А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

³⁴ Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,

³⁵ доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

³⁶ Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“

³⁷ Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“

³⁸ А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!

³⁹ Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.

⁴⁰ І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“

⁴¹ Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Життя перших християн

⁴² І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.

⁴³ І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.

⁴⁴ А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.

⁴⁵ І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.

⁴⁶ І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,

⁴⁷ вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.