Ісус уздоровляє в суботу сухорукого

¹ І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.

² І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.

³ І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“

⁴ А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали.

⁵ І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова!

⁶ Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами¹ раду зробили на Нього, — як Його погубити.

1. Іродіяни, див. Мт. 22. 16.

Ісус уздоровляє недужих

⁷ А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,

⁸ і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.

⁹ І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.

¹⁰ Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.

¹¹ І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“

¹² А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.

Вибір дванадцятьо́х апо́столів

¹³ І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

¹⁴ І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,

¹⁵ і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.

¹⁶ І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,

¹⁷ і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,¹

1. А власне bene regez — сини грому.

¹⁸ і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та

¹⁹ та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.

Ісус виступає проти фарисеїв

²⁰ І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.

²¹ І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.

²² А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.

²³ І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?

²⁴ І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.

²⁵ І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.

²⁶ І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.

²⁷ Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.

²⁸ Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.

²⁹ Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“.

³⁰ Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.

Хто рідня Ісусова

³¹ І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.

³² А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.

³³ А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“

³⁴ І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!

³⁵ Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.