Уздоровлення розсла́бленого

¹ Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.

² І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.

³ І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.

⁴ А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.

⁵ А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“

⁶ Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях¹ своїх ду́мали:

1. У біблійній мові „серце" часто визначає розум.

⁷ „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“

⁸ І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?

⁹ Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?

¹⁰ Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому:

¹¹ „Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

¹² І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“

Покли́кання Матвія. Ісус не цурається грішників

¹³ І вийшов над море Він знов. А ввесь на́товп до Нього прихо́див, — і Він їх навчав.

¹⁴ А коли Він прохо́див, то побачив Леві́я Алфі́євого, що сидів на ми́тниці, і каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

¹⁵ Коли ж Він сидів при столі́¹ в його домі, то багато ми́тників і грішників сиділи з Ісусом та з у́чнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.

1. Возлежав — півлежав, за східнім звичаєм, при їжі; пор. Мт. 9. 10.

¹⁶ Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з ми́тниками, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Він їсть із ми́тниками та з грішниками?“

¹⁷ А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“

Про піст

¹⁸ А учні Іванові та фарисейські по́стили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому́ учні Іванові та фарисейські по́стять, а учні Твої не по́стять?“

¹⁹ Ісус же промовив до них: „Хіба по́стити можуть гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Доки мають вони молодо́го з собою, то по́стити не можуть.

²⁰ Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодо́го від них, — то й по́стити бу́дуть вони за тих днів.

²¹ І не пришива́є ніхто до старої одежі ла́тки з сукна сирово́го, а як ні, то край ла́тки ново́ї оді́рветься там від старо́го, — і дірка стане ще гірша.

²² І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропаду́ть, а вливають вино молоде до нови́х бурдюкі́в“.

Ісус боронить Своїх учнів, що рвали колосся в суботу

²³ І сталось, як Він перехо́див лана́ми в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали коло́сся зривати.

²⁴ Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому́ роблять у суботу вони, чого не годи́ться?“

²⁵ А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніко́ли, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?

²⁶ Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіята́ра, — і спожив хліби показні́, яких їсти не можна було́, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“

²⁷ І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,

²⁸ а тому то Син Лю́дський Господь і суботі“.