Нака́з Божий і переда́ння старших

¹ Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:

² „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

³ А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

⁴ Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

⁵ А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

⁶ то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

⁷ Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

⁸ „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

⁹ Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

Що скверни́ть люди́ну

¹⁰ І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

¹¹ Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

¹² Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

¹³ А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

¹⁴ Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

¹⁵ А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

¹⁶ А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

¹⁷ Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні¹ виходить?

1. Грецьке άφεδρών — геть, до нечистого місця.

¹⁸ Що ж виходить із уст, те походить із серця,¹ — і воно опога́нює люди́ну.

1. „Серце“ в біблійній мові часто це центр розумового життя.

¹⁹ Бо з серця¹ виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

1. „Серце“ в біблійній мові часто це центр розумового життя.

²⁰ Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

Уздоро́влення дочки хананеянки

²¹ І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

²² І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

²³ А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

²⁴ А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

²⁵ А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

²⁶ А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

²⁷ Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

²⁸ Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

Уздоровлення багатьох недужих

²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

³⁰ І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали¹ їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

1. Грецьке ε̃ξξιψαν — скидали.

³¹ А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

Чудесне нагодува́ння чотирьох тисяч народу

³² А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

³³ А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

³⁴ А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

³⁵ І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

³⁶ І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

³⁷ І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

³⁸ Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

³⁹ І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.