Притча про робі́тників у винограднику

¹ Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.

² Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.

³ А вийшовши коло години десь третьої,¹ побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

1. Це наша година дев'ята ранку. Наші години на шість годин випереджують гебрейські.

⁴ та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.

⁵ Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

⁶ А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“

⁷ Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.

⁸ Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.

⁹ І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.

¹⁰ Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.

¹¹ А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,

¹² кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.

¹³ А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?

¹⁴ Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.

¹⁵ Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“

¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“

Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскре́сення

¹⁷ Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:

¹⁸ „Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.

¹⁹ І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“

Проха́ння матері Зеведеєвих синів

²⁰ Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

²¹ А Він їй сказав: „Чого хочеш?“ Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.

²² А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу,¹ що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся² )?“ „Вони кажуть Йому: „Можемо“.

1. „Чаша“ — це гебраїзм, визначає долю, пор. Пс. 22.5 74.9, 115.4, Іс. 51, 17, 22, Плач 4. 21, Ез. 23. 31, а також Мт. 26. 39-42, Ів. 11. 18 і ін.
2. У деяких грецьких текстах подається й те, що тут узяте в ( ).

²³ Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу¹ (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.

1. „Чаша“ — це гебраїзм, визначає долю, пор. Пс. 22.5 74.9, 115.4, Іс. 51, 17, 22, Плач 4. 21, Ез. 23. 31, а також Мт. 26. 39-42, Ів. 11. 18 і ін.

²⁴ Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.

Хто першим із вас хоче бути, — нехай буде той вам за раба

²⁵ А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

²⁶ Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.

²⁷ А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.

²⁸ Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

Уздоровлення двох сліпих

²⁹ Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.

³⁰ І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

³¹ Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“

³² Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“

³³ Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“

³⁴ І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.