Ісус боро́нить Своїх учнів, що рвали колосся в суботу

¹ Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

² Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.

³ А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

⁴ Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

⁵ Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують¹ суботу у храмі, — і невинні вони?

1. Грецьке βεβηλου̃σι — оскверняють, профанують.

⁶ А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!

⁷ Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних.

⁸ Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!

Ісус уздоровля́є в суботу сухорукого

⁹ І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.¹

1. Грецьке συναγωγή — збори, місце зборів євреїв для молитви.

¹⁰ І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“

¹¹ А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

¹² А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“!

¹³ І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга.

¹⁴ Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?

¹⁵ А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти.

Ісус уздоровля́є недужих

І багато пішло вслід за Ним, — і Він їх уздоро́вив усіх.

¹⁶ А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти,

¹⁷ щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи:

¹⁸ „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам.

¹⁹ Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

²⁰ Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги.

²¹ І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“!

Ісус поборює виступи фарисеїв проти чуд Його

²² Тоді привели́ до Ньо́го німого сліпця́, що був біснуватий, — і Він уздоро́вив його, так що німий став говорити та бачити.

²³ І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“

²⁴ Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом,¹ князем де́монів“.

1. Грецьке Βεελζεβούλ — князь злих духів. Слово гебрейське, визначає „пан мух“, „пан бджіл“, „пан аду“, а звідси — демон, диявол, сатана.

²⁵ А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються.

²⁶ І коли сатана́¹ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його?

1. Сатана — диявол, противник, спокусник.

²⁷ І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями.

²⁸ А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже.

²⁹ Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує.

Зневага Духа Святого не проститься

³⁰ Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкида́є.

³¹ Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага,¹ про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься!

1. Хула або богозневага, святозневага.

³² І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім!

Чим серце наповнене, те говорять уста

³³ Або ви́ростіть дерево добре, то й плід його добрий, або ви́ростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з пло́ду!

³⁴ Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.

³⁵ Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́.

³⁶ Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

³⁷ Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.

Лукаві не побачать чуда

³⁸ Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“.

³⁹ А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни.

⁴⁰ Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі.¹

1. „Серце землі“ — гебраїзм, це середина землі, сама земля.

⁴¹ Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на!

⁴² Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

Що станеться з лукавим родом

⁴³ А коли дух нечистий виходить із люди́ни, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо́дить.

⁴⁴ Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану.

⁴⁵ Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“

Хто рідня Ісусова

⁴⁶ Коли Він іще промовляв до наро́ду, аж ось мати й брати Його о́сторонь стали, бажаючи з Ним говорити.

⁴⁷ І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“.

⁴⁸ А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“

⁴⁹ І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої!

⁵⁰ Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“