Ісус посилає дванадцять апо́столів Своїх на проповідь

¹ І закли́кав Він дванадцятьо́х Своїх у́чнів, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровля́ли всіляку неду́гу та неміч всіляку.

² А ймення апо́столів дванадцятьо́х отакі: перший Си́мон, що Петро́м прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведе́їв, та Іван, брат його;

³ Пилип і Вартоломе́й, Хома́ й ми́тник Матвій; Яків, син Алфе́їв, і Таде́й;

⁴ Си́мон Кананіт, та Юда Іскаріо́тський,¹ що й видав Його.

1. Іскаріотський, це — із міста Каріоту.

Нака́зи Ісуса апо́столам на дорогу

⁵ Цих Дванадцятьо́х Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: „На путь до поган не ходіть, і до самаря́нського міста не входьте,

⁶ але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізра́їлевого.

⁷ А ходячи, проповідуйте та говоріть, що набли́зилось Царство Небесне.

⁸ Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокаже́них, виганяйте де́монів. Ви да́рмо дістали, дармо й давайте.

⁹ Не беріть ані золота, ані срі́бла, ані мідякі́в до своїх поясів,

¹⁰ ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні санда́ль, ані палиці. Бо вартий робі́тник своєї поживи.¹

1. У деяких грецьких текстах — нагороди.

¹¹ А як за́йдете в місто якесь чи в село, то розві́дайте, хто́ там достойний, — і там перебудьте, аж поки не ви́йдете.

¹² А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: „Мир¹ дому цьому́!“

1. Мир чи спо́кій — це велика ласка Божа, яку мав принести Месія. Пор. Іс. 9. 6-7, 52. 7, 53. 5, Мих. 5. 5.

¹³ І коли буде достойний той дім, — нехай зі́йде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас ве́рнеться.

¹⁴ А як хто вас не прийме, і ваших слів не послу́хає, то, вихо́дячи з дому чи з міста того́, обтрусіть порох із ніг своїх.

¹⁵ Поправді кажу́ вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому́!

Апо́столів будуть переслідувати

¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки́. Будьте ж мудрі, як змі́ї, і невинні, як голу́бки.

¹⁷ Стережіться ж людей, бо вони на суди́ видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичува́ти вас бу́дуть.

¹⁸ І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на сві́дчення їм і пога́нам.

¹⁹ А коли видава́тимуть вас, не журі́ться, я́к або що́ говорити: тієї години буде вам да́не, що́ маєте ви говорити,

²⁰ бо не ви промовля́тимете, але Дух Отця вашого в вас промовля́тиме.

²¹ І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину. І „діти повстануть супроти батьків“, і їх повбивають.

²² І за Ім'я́ Моє будуть усі вас нена́видіти. А хто ви́терпить аж до кінця, той буде спасе́ний.

²³ А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу́ вам, — не всти́гнете ви обійти́ міст Ізраїлевих, як при́йде Син Лю́дський.

Проповідуючи, не бійтеся

²⁴ Учень не більший за вчителя, а раб — понад пана свого́.

²⁵ Дово́лі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб — як госпо́дар його. Коли Вельзеву́лом¹ назвали господаря дому, — скільки ж більше назвуть так домашніх його!

1. Вельзевул — князь бісів, начальник злих духів, пор. Мт. 12. 24.

²⁶ Але́ не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не ви́явиться.

²⁷ Що́ кажу Я вам по́темки, — говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте — проповідуйте те на даха́х.¹

1. Доми на Сході мають покрівлю пласку. Пор. Мт. 24. 17.

²⁸ І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі́ вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапасти́ти в геєнні.

²⁹ Чи не два горобці продаються за гріш?¹ А на землю із них ні один не впаде́ без волі Отця вашого.

1. У грецькому тексті ασσάριον — дрібна римська монетка, as. Динар рівнявся 16 асам. Пор. Лк. 12. 6.

³⁰ А вам і волосся все на голові пораховано.

³¹ Отож, не лякайтесь, — бо вартніші ви за багатьох горобців.

³² Отже, кожного, хто Мене ви́знає перед людьми́, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

³³ Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

Любіть Ісуса над усе

³⁴ Не ду́майте, що Я прийшов, щоб мир на землю прине́сти, — Я не мир прине́сти прийшов, а меча.

³⁵ Я ж прийшов „порізни́ти чоловіка з батьком його, дочку́ з її матір'ю, і невістку з свекру́хою її“.

³⁶ І: „вороги́ чоловікові — домашні його!“

³⁷ Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.

³⁸ І хто не ві́зьме свого хреста, і не пі́де за Мною слідом, той Мене недостойний.

³⁹ Хто душу¹ свою́ зберігає, той погубить її, хто ж за Ме́не погубить душу² свою́, — той зна́йде її.

1. Тут душа — життя.
2. Тут душа — життя.

⁴⁰ Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене, — приймає Того, Хто послав Мене.

⁴¹ Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагоро́ду проро́чу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагоро́ду пра́ведничу.

⁴² І хто напо́їть, як у́чня, кого з мали́х цих бодай ку́хлем водиці холодної, поправді кажу́ вам, — той не згубить нагоро́ди своєї“.