Ісус навчає народ притчами

¹ Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

² І бе́зліч наро́ду зібралась до Нього, так що Він увійшов був до чо́вна та й сів, а ввесь на́товп стояв понад берегом.

³ І багато навчав Він їх при́тчами,¹ кажучи:

1. Притча, грецьке παραβολή — це оповідання, яке треба розуміти алегорично (інослівно).

Притча про сіяча́

„Ось вийшов сія́ч, щоб посіяти.

⁴ І як сіяв він зе́рна, упали одні край дороги, — і пташки́ налетіли, та їх повидзьо́бували.

⁵ Другі ж упали на ґрунт кам'яни́стий, де не мали багато землі, — і негайно посхо́дили, бо земля неглибо́ка була́;

⁶ а як сонце зійшло, — то зів'яли, і коріння не мавши, — посохли.

⁷ А інші попа́дали в те́рен, — і вигнався терен, і їх поглуши́в.

⁸ Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдеся́т, а те втри́дцятеро.

⁹ Хто має ву́ха, щоб слухати, нехай слухає!“

Чому Ісус навчав народ притчами

¹⁰ І учні Його приступили й сказали до Нього: „Чому́ при́тчами Ти промовляєш до них?“

¹¹ А Він відповів і промовив: „Тому́, що вам да́но пізнати таємни́ці Царства Небесного, — їм же не да́но.

¹² Бо хто має, то дасться йому́ та дода́сться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що́ він має.

¹³ Я тому́ говорю́ до них при́тчами, що вони, ди́влячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

¹⁴ І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: „Почуєте слухом, — і не зрозумієте, дивитися бу́дете оком, — і не побачите.

¹⁵ Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують ву́хами вони, і зажму́рили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не наверну́тись, щоб Я їх уздоро́вив!“

¹⁶ Очі ж ваші блаженні, що бачать, і ву́ха ваші, що чують.

¹⁷ Бо поправді кажу́ вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що́ бачите ви, — та не бачили, і почути, що́ чуєте ви, — і не чули.

Ви́яснення притчі про сіяча

¹⁸ Послухайте ж притчу про сіяча́.

¹⁹ До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і кра́де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

²⁰ А посіяне на кам'яни́стому ґрунті, — це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

²¹ але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у́тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку́шується.¹

1. Грецьке σκανδαλίζεται — затягується в гріх, спокушується, зводиться.

²² А між те́рен посіяне, — це той, хто слухає слово, але кло́поти віку цього́ та омана багатства заглу́шують слово, — і воно зостається без пло́ду.

²³ А посіяне в добрій землі, — це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино́сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся́т, а той утри́дцятеро“.

Притча про кукіль

²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

²⁵ А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

²⁶ А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукі́ль.

²⁷ І прийшли господаре́ві раби, та й кажуть йому: „Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?“

²⁸ А він їм відказав: „Чоловік супроти́вник нако́їв оце“. А раби відказали йому́: „Отож, — чи не хочеш, щоб пішли ми і його повипо́лювали?“

²⁹ Але він відказав: „Ні, — щоб, випо́люючи той кукіль, ви не вирвали ра́зом із ним і пшеницю.

³⁰ Залиші́ть, — хай ра́зом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива́ накажу́ я женця́м: Зберіть перше кукі́ль і його пов'яжіть у снопки́, щоб їх попали́ти; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї“.

Притча про гірчичне зе́рно й про ро́зчину

³¹ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: „Царство Небесне подібне до зе́рна гірчи́чного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

³² Воно найдрібніше з усьо́го насіння, але́, коли ви́росте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і ку́блиться в ві́ттях його“.

³³ Іншу притчу Він їм розпові́в: „Царство Небесне подібне до ро́зчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі¹ муки, аж поки все вки́сне“.

1. Грецьке σάτον, арамейське sata — міра сипкого в гебреїв. Повна сата — 13. 5 літрів, мала сата — половина повної. У гебреїв на одне печиво хліба звичайно вживалося три саті.

Ще чому Ісус навчав притчами

³⁴ Це все в при́тчах Ісус говорив до людей, і без при́тчі нічо́го Він їм не казав,

³⁵ щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: „Відкрию у при́тчах уста́ Свої, розповім таємни́ці від по́чину світу!“

Пояснення притчі про кукіль.

³⁶ Тоді відпустив Він наро́д і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: „Поясни́ нам при́тчу про кукі́ль польови́й“.

³⁷ А Він відповів і промовив до них: „Хто добре насіння посіяв був, — це Син Лю́дський,

³⁸ а поле — це світ, добре ж насіння — це сини Царства, а кукі́ль — сини лукавого;

³⁹ а ворог, що всіяв його — це диявол, жнива́ — кінець віку, а женці — анголи́.

Що буде напри́кінці світу

⁴⁰ І як збирають кукі́ль, і як па́лять в огні, так буде й напри́кінці віку цього́.

⁴¹ Пошле Лю́дський Син Своїх анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззако́ння,

⁴² і їх повкида́ють до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має ву́ха, нехай слухає!

Притча про скарб, перли́ну, невода й госпо́даря

⁴⁴ Царство Небесне подібне ще до захо́ваного в полі ска́рбу, що люди́на, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

⁴⁵ Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошу́кує пе́рел до́брих,

⁴⁶ а як зна́йде одну дорогоцінну перли́ну, то йде, і все продає, що має, і купує її.

⁴⁷ Подібне ще Царство Небесне до не́вода, у море заки́неного, що зібрав він усячину.

⁴⁸ Коли він напо́вниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до по́суду добре, непо́тріб же геть викидають.

⁴⁹ Так буде й напри́кінці віку: анголи́ повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

⁵⁰ і їх повкидають до пе́чі огне́нної, — буде там плач і скре́гіт зубів!

⁵¹ Чи ви зрозуміли це все?“ — „Так!“ відказали Йому.

⁵² І Він їм сказав: „Тому́ кожен книжник, що навче́ний про Царство Небесне, подібний до того госпо́даря, що з скарбниці своєї виносить нове́ та старе“.

Ісуса холодно приймають у Назаре́ті

⁵³ І сталось, як скінчи́в Ісус притчі оці, Він зві́дти пішов.

⁵⁴ І прийшов Він до Своєї ба́тьківщини, і навчав їх у їхнїй синаго́зі, так що стали вони дивуватися й питати: „Звідки в Нього ця мудрість та си́ли чудоді́йні?