Про ми́лостиню

¹ Стережіться виставляти свою ми́лостиню перед людьми́, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

² Отож, коли чиниш ти ми́лостиню, не сурми́ перед себе, як то роблять оті лицеміри¹ по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

1. Грецьке ύποκριτής — відповідаючий, актор; а звідси: облудник, лукавий, той хто вдає, хто прикидається.

³ А як ти чиниш ми́лостиню, — хай не знатиме ліва рука твоя, що́ робить прави́ця твоя,

⁴ щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Про молитву

⁵ А як мо́литеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехре́стях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

⁶ А ти, коли мо́лишся, „увійди до своєї комі́рчини, зачини свої двері, і помолися“ Отцеві своєму, що в таїні́; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

⁷ А як молитеся, не прока́зуйте за́йвого, як ті погани, — бо ду́мають, ніби вони бу́дуть ви́слухані за своє велемо́вство.

⁸ Отож, не вподобля́йтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребу́єте, ще раніше за ваше проха́ння!

⁹ Ви ж моліться отак: „Отче наш, що на небі! Нехай святиться Ім'я́ Твоє,

¹⁰ нехай при́йде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

¹¹ Хліба нашого щоденного¹ дай нам сьогодні.

1. Грецьке έπιούσιος — надістотний, церковнослов'янське насущний: на суть нам. Пор. Ів. 6. 32, 33, 34, 35, 48, 51, 58.

¹² І прости нам довги́ наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

¹³ I не введи нас у випробо́вування, але визволи нас від лукавого. Бо¹ Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амі́нь² “.

1. У деяких давніх грецьких списках цього закінчення 13-го віршу: „Бо Твоє... Амінь“ нема.
2. Амінь — це слово староєврейське, визначає: так, справді так, вірно.

¹⁴ Бо як лю́дям ви про́стите про́гріхи їхні, то про́стить і вам ваш Небесний Отець.

¹⁵ А коли ви не бу́дете лю́дям прощати, то й Отець ваш не простить вам про́гріхів ваших.

Про піст

¹⁶ А як по́стите, то не будьте сумні́, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що по́стять вони. Поправді кажу́ вам: вони мають уже нагороду свою!

¹⁷ А ти, коли по́стиш, намасти́ свою голову, і лице своє вмий,

¹⁸ щоб ти по́сту свого не виявив лю́дям, а Отцеві своєму, що в таїні́; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

Складайте собі скарби на небі

¹⁹ Не складайте ска́рбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злоді́ї підко́пуються й викрадають.

²⁰ Складайте ж собі ска́рби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підко́пуються та не кра́дуть.

²¹ Бо де скарб твій, — там бу́де й серце твоє!

²² Око — то світи́льник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

²³ А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є те́мрява, — то яка ж то велика та те́мрява!

Покладіть на Бога наді́ю свою!

²⁴ Ніхто двом панам служити не може, — бо або одно́го знена́видить, а дру́гого буде любити, або буде трима́тись одно́го, а другого зне́хтує. Не можете Богові служити й мамо́ні.¹

1. Мамона — це: маєток, багатство, земне добро.

²⁵ Через те вам кажу́: Не журіться про життя́¹ своє́ — що́ будете їсти та що́ будете пити, ні про тіло своє, — у що́ зодягне́теся. Чи ж не більше від їжі життя́, а від одягу тіло?

1. „Душа“ — тут це життя; пор. вище 2. 20.

²⁶ Погляньте на птахі́в небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

²⁷ Хто ж із вас, коли жу́риться, зможе дода́ти до зро́сту свого бодай ліктя одно́го?

²⁸ І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові́ ліле́ї, як зроста́ють вони, — не працюють, ані не пряду́ть.

²⁹ А Я вам кажу́, що й сам Соломо́н у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

³⁰ І коли польову́ ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог отак зодягає, — скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

³¹ Отож, не журіться, кажучи: Що́ ми будемо їсти, чи: Що́ будемо пити, або: У що́ ми зодя́гнемось?

³² Бож усьо́го того́ погани шука́ють; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

³³ Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його́, — а все це́ вам додасться.

³⁴ Отож, не журіться про за́втрашній день, — бо завтра за себе само́ поклопо́четься. Кожний день має до́сить своєї турбо́ти!