Хто такі книжники й фарисеї

¹ Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,

² і сказав: „На сиді́нні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.

³ Тож усе, що́ вони скажуть вам, — робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того́!

⁴ Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на лю́дські раме́на, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору́шити.

⁵ Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомі́лля¹ свої розширяють, і здовжують ки́тиці.

1. Це пов'язки на чолі та на руках із виписками з Закону.

⁶ І люблять вони передніші місця на бенке́тах, і передніші лавки́ в синагогах,

⁷ і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

Хто підно́ситься, буде впокорений

⁸ А ви вчителями не звіться, — бо один вам Учитель, а ви всі брати́.

⁹ І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі.

¹⁰ І не звіться наста́вниками, — бо один вам Наста́вник, — Христос.

¹¹ Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

¹² Хто бо підно́ситься, — буде понижений, хто ж понижується, той піднесе́ться.

Горе лицемірам

¹³ Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми́ зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не вхо́дите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!

¹⁴ (Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдови́ні хати поїдаєте, і напо́каз молитесь довго, — через те осуд тяжчий ви при́ймете!)¹

1. По багатьох грецьких текстах цього 14-го віршу нема.

¹⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одно́го; а коли те стається, то робите його сином геє́нни, вдвоє гіршим від вас!

Фарисейська клятва

¹⁶ Горе вам, проводирі́ ви сліпі, що говорите: „Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий“.

¹⁷ Нерозумні й сліпі, — що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?

¹⁸ І: „Коли хто поклянеться же́ртівником, — то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий“.

¹⁹ Нерозумні й сліпі, — що́ бо більше: чи жертва, чи той же́ртівник, що освячує жертву?

²⁰ Отож, хто клянеться же́ртівником, — клянеться ним та всім, що на ньому.

²¹ І хто храмом клянеться, — клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.

²² І хто небом клянеться, — клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.

Не занедбуйте найважливішого в Зако́ні

²³ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'я́ти, і га́нусу й кми́ну, але найважливіше в Зако́ні поки́нули: суд, милосе́рдя та віру; це треба робити, і того не ки́дати.

²⁴ Проводирі́ ви сліпі, що відціджуєте комаря́, а верблю́да ковтаєте!

²⁵ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність ку́хля та миски, а всере́дині повні вони здирства й кривди!

²⁶ Фарисею сліпий, — очисти перше сере́дину кухля, щоб чистий він був і назо́вні!

²⁷ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробі́в побі́лених, які гарними зверху здаються, а всере́дині повні трупних кісто́к та всякої нечи́стости!

²⁸ Так і ви, — назовні здаєтеся лю́дям за праведних, а всере́дині повні лицемі́рства та беззаконня!

Кара синам убійників пророків

²⁹ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгро́бники ставите, і праведникам прикраша́єте пам'ятники,

³⁰ та говорите: „Якби ми жили́ за днів наших батьків, то ми не були б спільника́ми їхніми в крові пророків“.

³¹ Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.

³² Доповніть і ви міру провини ваших батьків!

³³ О змії, о ро́де гадю́чий, — я́к ви втечете від за́суду до геє́нни?

³⁴ І ось тому́ посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпне́те, а частину їх ви бичува́тимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.

³⁵ Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Заха́рія, Варахі́їного¹ сина, що ви замордували його між храмом і же́ртівником!

1. Деякі тексти подають „сина Йояди“. Це Захарій, якого гебреї побили камінням за царя Йоаша, пор. 2 Хр. 24. 21, 22.

³⁶ Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до те́бе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!

³⁸ Ось ваш дім залиша́ється порожній для вас!

³⁹ Говорю́ бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: „Благословенний, Хто йде у Господнє їм'я́!“