Ісус ізнов нагадує про Свою муку

¹ І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:

² „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.

Синедріо́н ухвалює забити Ісуса

³ Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,

⁴ і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.

⁵ І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.

Нама́щення Ісуса миром

⁶ Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,

⁷ підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі¹ Він.

1. Возлежав, пор. Мт. 9. 10.

⁸ Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?

⁹ Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.

¹⁰ Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.

¹¹ Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

¹² Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.

¹³ Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“

Юдина зрада

¹⁴ Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,

¹⁵ і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.¹

1. Срібняк, грецьке άργύριον — срібна гебрейська монета, статир срібний шекель, рівняється 4 драхмам.

¹⁶ І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.

Тає́мна Вечеря

¹⁷ А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?

¹⁸ А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.

¹⁹ І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.

²⁰ А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.

²¹ І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.

²² А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“

²³ А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.

²⁴ Людський Син справді йде,¹ як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“

1. Грецьке ύπάγει — іде, підлягає.

²⁵ Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.¹

1. „Ти сказав“ — це підтвердження запиту, цебто: так. Пор. Лк. 22. 70.

²⁶ Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.

²⁷ А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,

²⁸ бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!

²⁹ Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.

Учні наостанку спокусяться

³⁰ А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.

³¹ Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.

³² По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

³³ А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.

³⁴ Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.

³⁵ Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.

Стражда́ння в Гефсиманії

³⁶ Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.

³⁷ І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.

³⁸ Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.

³⁹ І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша¹ Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.

1. Чаша — гебраізм: доля, наступаюча доля.

⁴⁰ І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?

⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.

⁴² Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“

⁴³ І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.

⁴⁴ І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.

⁴⁵ Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.

⁴⁶ Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“

Стражда́ння і смерть Ісуса Христа́.

Схо́плення Ісуса

⁴⁷ І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.

⁴⁸ А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то¹ Він, — беріть Його“.

1. Цебто привітаю поцілунком, за тодішнім звичаєм.

⁴⁹ І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й,¹ Учителю!“ І поцілував Його.

1. Радій — це звичайний привіт у греків при зустрічі, наше: здоров будь! Пор. Лк. 1. 28.

⁵⁰ Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.

⁵¹ А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.

⁵² Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.

⁵³ Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?

⁵⁴ Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“

⁵⁵ Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.

⁵⁶ Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.

Нічний суд у Кайя́фи

⁵⁷ А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.

⁵⁸ Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.

⁵⁹ А первосвященики та ввесь синедріо́н¹ шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,